Чтобы связаться с «Анна Купин», пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Ми діти Адама і Єви


Колись в Безмежності, в началі
Усіх Начал і непевності буття
Не було понять ще радості й печалі,
Творець творив ще Всесвіт і життя.
Творив, і пробував, і вірив,..
У досконалість всіх своїх творінь,
Творив добром, добром і міряв,
Чи то сім діб, чи сім тисячоліть...
І от, якось Творець землі і неба
В Едемі мирно спочивав,
Як до нього заявилась Єва
І влаштувала там скандал.
Бо, бачте, все їй надоїло,
У цім, так званому, раю,
І зовсім не її дівоче діло,
Так долю марнувать свою.
Що їй тут  сумно  й одиноко,
Нема ні друзів, ні подруг,
А від Творця одна морока,
Хоч він і Бог, та їй не друг
І не любовник він, а старець,
Йому б лиш їсти та поспать,
Ну а вона коханням марить,
Хоче жар серця й тіла відчувать.
-- Замовкни, бісова зараза!
Ось мужика тобі створю,
Щоби рішити всі проблеми зразу,
Його Адамом я назву...
Тобі він стане чоловіком,
Вірним другом і коханцем,
Якраз підійде статтю й віком,
Мене ж полиш, у мене справи.
Йому будеш псувати нерви,
Від сотворіння і до скону,
Але за послугу цю, стерво,
Тобі залишу настанову:
Молитись будеш на ікону
З народження і до похилих літ,
Та не смій йому сказать ніколи,
Що першою прийшла в цей світ...
Та будуть вмілими в вас руки,
В труді здобудете насущний хліб,
Рід продовжать ваші діти й внуки,
А розум збереже від різних бід.
Та завжди лишайтесь з світлим серцем,
Лише з любов′ю пізнавайте світ,
З душею чистою, як золоте озерце,
З добром несіть мій Божий заповіт...
                      Петро Глоба

= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =

Та хто ж сказав, що першою створив Бог жінку?

До точності, все було навпаки:
Першим Адама Бог зліпив із глини,
І не зітруть історії перекази й віки -
Таки Адам в Творця просив дружини...

І вже не з глини, а з ребра Адама
Створив істоту Бог та Євою назвав.
Обдарував цю пару райськими плодами.
Любити Єву, як себе, Адаму наказав.

Плодів одного дерева не можна було брати,
А решта райська щедрість - вся для них...
Якби Адаму не кортіло  погуляти,
Подальше не було б подій сумних.

Адаму захотілося чогось нового,
Почав ночами по раю гуляти,
Вже сумувала Єва без ловеласа свого...
Зустріла Змія, коли Адама йшла шукати.

Наговорив він їй ласкавих, ніжних слів,
Навчав, як мужа- гультяя причарувати,
Щоб до своїх, відведених йому, останніх днів
Лише її одну, сотворену з ребра, хотів кохати...

Любові ради - на все готова жінка!
Переступила всякі Божі заборони...
Ось для Адама з яблуком проклятим гілка,
В якому зло і вічного Творця прокльони...

Чия ж провина більша, Єви чи Адама?
Не нам, нащадкам їхнім їх судити...
Та через них для нас у рай закрита брама
І їхнього гріха не можемо ми відмолити...
                                       Анна Купин (Климишин)






Мне нравится:
2
Поделиться
Количество просмотров: 23
Количество комментариев: 2
Метки: роздуми про вічне
Рубрика: Литература ~ Поэзия ~ Подражания и пародии
Опубликовано: 29.08.2017




00
Людмила Желнакова

Аннушка,спасибо за творчество.Мне нравится.
29 августа в 21:07
Анна Купин

Спасибо, Людмилочка!

31 августа в 14:35



1 1