Присвячено світлій пам"яті моєї подруги Марії
ЛЕТІЛА ЗІРКОЮ І СПОПЕЛИЛАСЯ...
Не долюбила і не нажилася,
Низка мрій не здійснилася,
Не сподівалася, не прощалася.
Повернутись до дому збиралася...
Не судилося...
Повернулась голубкою сивою,
Звісткою смутку жахливою,
Ясним сонечком засвітилася,
Дітей обіймала, тулилася.
Сльози гіркі витирала,
Вона ж не хотіла, не знала,
Що доля отак зготувала
Дорогу у вічність для неї...
Хмаринкою в небо злетіла...
Смуток...Земля опустіла...
Летіла зіркою і спопелилася...
Світлим спомином нам залишилася.
21.10.2020р. А. Климишин (Купин)

Количество просмотров: 57
Количество комментариев: 0
Метки: Життя, вічність
Рубрика: Литература ~
Поэзия ~
Мир душиОпубликовано: 21.10.2020