Чтобы связаться с «Вла Рин Vlarin», пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Ваш E-mail:Пароль: 
Запомнить

Завтра треба поголитись


     Сергій цього разу повернувся з відрядження на цілих півтори доби раніше - трапився попутний транспорт прямісінько до його містечка. Прибувши додому глибокої ночі, він дістав ключа і відчинив двері. В темряві звично нащупав вимикач і… в очах спалахнули тисячі різнокольорових блискіток, а в голові глухо бемкнуло, наче хтось огрів молотом. «Що це було?» - постало резонне запитання, коли «метелики» в очах трішки вгамувалися. Тремтячими руками чоловік дістав телефона і присвітив. Так і є – несправний вимикач, з якого стирчали два дроти. «Ото торохнуло!» - майнуло в голові. Чоловік ще якусь мить роздивлявся той злощасний вимикач… Потер занімілі пальці… «Завтра-ж все зроблю! Неодмінно!» - дав собі настанову. Вдома нікого не було. «Ага, всі в тещі… На селі» - зробив здогадку… В холодильнику порожньо… Почухавши себе по пузі, Сергій невдоволено дістав шматочок черствої булочки і вишневе варення. Втамувавши трішки голод, і запивши аскетичну вечерю водою, чоловік відправився в ліжко… Зморений далекою дорогою, він швидко заснув. Але за кілька хвилин сон де й подівся. Думки роїлися в голові і якась незрозуміла тривога причаїлася всередині і холодком віддавала в живіт. Знову потер, наче чужі, пальці… «А якби…» - стримав думку і раптом відчув, як холодний піт вкрив тіло. Мимоволі торкнувся мокрого лоба і провів рукою по колючій щоці. «Це ж треба! Ще й не голений…» - знову, наче переконуючись в правдивості своїх же слів, провів долонею по підборіддю. «Це ж треба! А якби… А я й не голений. Лежу.., а люди скажуть, що й не встиг поголитися… А хто ж мене?.. Цікаво, а в «ритуалці» надають таку послугу? І скільки за неї треба відвалити «бабла»? Звісно ж, що ніхто задарма «жмурика» не буде голити. Може 200… А може й усі 500… Однозначно - здеруть сім шкур. А Люба казала, що треба Антону планшет купити. В школу… Вимагають. Замучили вже… Куди не повернись - одні витрати… За відрядження не відомо коли… Ну, то, може, тесть з тещею розщедряться… Нащо їм гроші?»
       Сергій повернувся на другий бік. Поправив ковдру. «А цікаво, якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшли б Вергуни на… Проводжати в останню путь? Тьфу-тьфу-тьфу ще раз… Після того, як я обізвав їхню «Калину» відром на колесах, вони перестали в гості запрошувати. На восьме Степан сухо привітав Любу… По телефону. Треба буде завтра вибачитись. Неодмінно».
Чоловік встав з ліжка, взяв сигарети і вийшов на балкон. Містечко мерехтіло вогнями-світлячками. Тихо. Далеко почувся гудок потяга… «Та-а-ак, в яку зміну сьогодні кум Василь. Може то він щойно подав сигнал на залізниці? Я йому вже другий місяць, як заборгував сотню. Не гарно це… І Миколі… Теж. І Петру Васильовичу… Хлопцям… У майстерню треба занести могорича… Не гарно вийшло. Ось тільки отримаю за відрядження. То відразу ж… Зі всіма! Вирішено!» Сергій глибоко затягнувся і здмухнув попіл. «А якби оце… Тьфу-тьфу-тьфу! Що про мене подумали б? Треба й до Анатолія зайти. Можна й зателефонувати, але особистий візит все-ж таки краще. Так би мовити, очі в очі. Треба зізнатися, що я був несправедливий. Не розібрався».
        Затушивши недопалок, чоловік повернувся до ліжка. Сон не йшов. Він все крутився, перемощував подушку… Думки знову обсіли… «А якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшла б Оксана на?.. Може й прийшла б. Ніхто не здогадується, що твориться в жіночій голові. Сьогодні вона каже, що любить і не може без мене, а завтра… Дивні ці жінки! З ними, як по мінному полю… Надя не прийде… Як вона пояснить чоловікові? Вона сором′язлива. Тиха, як мишка. Не те, що Люська. Люська припреться. Точно! Вона завжди і скрізь! Після тієї вечірки у Панасюків… Вона ніяк не може второпати, що то все сталося спонтанно і без обов′язків. Ми ж дорослі люди. Всяко буває в житті. Захопила пристрасть і пожбурила у вир почуттів. Кого б я хотів бачити, так це… А, як я побачу , коли?.. Тьфу-тьфу-тьфу! Мені ж буде вже все одно. Та все ж приємно було б, якби Вірочка зронила сльозу. Вона така тендітна й беззахисна! Така красуня! А я… Не голений. Ні, треба завтра ж поголитись! Хоча Раїса Миколаївна завжди хотіла, щоб я мав невеличку борідку. Говорила, що я так схожий на того голлівудського актора… Як його?.. Тьфу ти, вилетіло з голови. Добряче, таки, струсонуло мізки! Як же його звати? Рая так приємно і звабливо шепоче на вухо оте своє «Мачо!»… Каже, що полюбила мене за… Як її?.. Як те слово?.. Ото торохнуло! А ну тест… перевіримось… Скільки буде шість на шість? Тридцять шість… О, це добре! А шість на вісім?.. Е-е-е,.. шість на вісім… Тридцять вісім. Та хай йому грець! Забиваю собі дурнею голову… Раєчці я пообіцяв на день народження 39 троянд. То виходить, що я торохкало… Пустодзвін! То, що тепер, не голитися?»
             Чоловік знову встав з ліжка… Пішов на балкон. Далеко на сході небо почало займатися, світлішати. Відчувалася вранішня прохолода. Сергій закурив. «Треба сьогодні ж подзвонити мамі… Як вона там? Все жалілася на коліна… Тижнів зо два не гомоніли… А, мо’ й більше. Все нема часу поїхати. Просила, щоб дах на веранді підландичив. Нащо його ремонтувати? В місто не хоче. Навідріз! Та й місця у нас, правда… Але й самій у хаті… Важко їй… Дядько Петро помер… А я й не був… З братом треба поговорити… Якось. Нехай нічого не думає. Ми ж рідня! Ну, все, вирішено! Поїду! Петровичу могорич поставлю. Щоб не думав про мене… Бо я ж не забув. А тьоті Шурі «велік» обіцяв… Неодмінно відремонтую, тільки б… Якщо вона ще жива… Треба на цвинтар зайти. Прадіда Якова могилку провідати... Поправити. Козарлюга був! Давно я там не бував. Чи й знайду…»
           Чоловік кинув недопалок до попільнички і підстрибом повернувся до ліжка. Зацокавши зубами від холоду, Сергій з головою закутався в ковдру. Поступово тепло огорнуло все тіло. Вже засинаючи, він згадав за що полюбила його Раїса Миколаївна – за харизму. «Слово таке чудне, – хмикнув у ніс. - Все-таки, треба завтра поголитися… Про всяк випадок» - пообіцяв сам собі чоловік і повернувся на бік.
14.05.2016р.
ID: 665915
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.05.2016 19:22:45
© дата внесення змiн: 14.05.2016 19:22:45
автор: vlarin


Мне нравится:
0
Поделиться
Количество просмотров: 22
Количество комментариев: 0
Рубрика: Литература ~ Проза ~ Антиутопия
© 03.10.2016 Вла Рин Vlarin




00
Рубрики:
Литература (3)
Отзывы:
Полученные отзывы (1) Отправленные отзывы (0)



 
1 1